15 лютого - Стрітення

15 лютого відзначається одне з 12 найголовніших церковних свят року — Стрітення Господнє.

Назва Стрітення у старослов’янській мові означає “зустріч”. І отримало воно таку назву через те, що у цей день новонароджений Ісус Христос зустрівся з праведником Симонеоном і пророчицею Анною. Саме вони впізнали у малюкові нового Месію.

Сталося це, коли на сороковий день після народження Ісуса діва Марія принесла його в Єрусалимський храм на посвяту. Старець Симонеон, якому було провіщено жити, аж поки той не зустріне Спасителя, одразу ж заявив, що цей малюк — Син Божий. Пророчиця Анна підтвердила, що бачить перед собою майбутнього Спасителя людського роду.

Історія святкування  сягає III і IV століть. Саме тоді вперше зустрічаються письмові згадки про Стрітення.

Стрітення символізує зустріч Старого і Нового Завітів та явлення немовляти Ісуса світові. 

Дохристиянська історія свята

Святкування Стрітення в Україні походить ще з дохристиянських часів. Його тоді також назвали Стрічення, Стріщення, Громниці або Зимобор.

У народі вірили, що на Стрітення зима вирушає туди, де було літо, а літо — туди, де була зима. По дорозі вони зустрічаються та сперечаються між собою. Хто виграє у суперечці, той ще залишиться на цих землях господарювати. Якщо до вечора потеплішає, то виграло літо, і скоро буде потепління. Якщо ввечері стало холодніше, то зима ще зостанеться на деякий час.

А назва Громниці була у свята тому, що вважалось, що 15 лютого - це єдиний день, коли взимку може пролунати грім.

Прикмети,  звичаї

Якщо на Стрітення з дахів звисали бурульки, їх збирали і розтоплювали, додаючи у воду. Таку воду вважали цілющою, здатною вилікувати як рани чи внутрішні захворювання, так і вберегти від злого ока. Нею освячували воїнів перед битвою. Господарі кропили худобу на першому вигоні, а пасічники окроплювали вулики на початку сезону.

Виставляли тарілку з зерном на ніч на вулицю. Як зранку на зерні з’явилась роса, то буде гарний врожай, як нема роси — справи будуть кепські.

В цей день в церквах України святили воду та свічі. Посвячені на Стрітення свічки звалися “громичними”. Їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому.  В день Стрітення, коли приходили з церкви, запалювали “громичну” свічку, “щоб весняна повінь не пошкодила посівам, і щоб мороз дерев не побив!”.  Від “громичної” свічки і саме свято, крім “Стрітення” або “Стрічання”, називалося колись “Громиця”.

Коли святили в церкві воду, селяни набирали тієї води в нову посудину, приносили додому і пильно берегли. Цій воді приписувалась магічна, цілюща сила.

Як чумак виходив у дорогу, господар давав йому хліб, сіль і кропив стрітенською водою волів, воза і самого чумака, примовляючи: “Боже тебе збережи!”. Так само і батько відряджав сина на війну, скроплюючи стрітенською водою на щасливе повернення.

Також не радили на Стрітення вирушати у далеку мандрівку. Через мінливу погоду у цей період мандрівника могли спіткати різні неприємності. Існувало навіть прислів’я: “На Стрітення вирушиш в дорогу – скоро додому не повернешся”.

Народні прикмети на Стрітення

Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий урожай  і роїння бджіл.

Відлига – жди пізньої весни.

Як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі, то жди ще стужі!

День Стрітення теплий і сонячний, то і весна тепла.

Якщо в цей день сніжок – весна буде затяжною і дощовою.

Якщо курка нап’ється біля порогу води – весна буде теплою і ранньою.

Як на Стрітення є під стріхами бурульки, то цього року буде добрий урожай кукурудзи.

Цього дня відлига – на ранню й теплу весну, сніг – на дощову, тривалу, а коли хуга – весна буде пізня й холодна.

Якщо в цей день не видно сонечка – чекай суворих морозів.

Вітер на Стрітення – до врожаю плодових дерев.

Якщо на Стрітення сонце визирає з-поза хмар, то весна не забариться, а якщо цього дня не буде видно сонця, то 24 лютого вдарять морози.

Як на Громницю день ясний, то буде льон прекрасний.