Тиха трагедія з нашими дітьми, про яку ніхто не говорить
Вікторія Прудей (Victoria Prooday) володіє ступенем магістра з
трудотерапії в Медичній школі при університеті Торонто. У неї великий досвід роботи з дітьми та батьками.
"Я закликаю батьків, що піклуються про
майбутнє своїх дітей, почути те, що я говорю в цій статті. Навіть, якщо ви не
згідні з моєю точкою зору, будь ласка, дотримуйтесь рекомендацій в кінці цієї
статті. Після того, як ви побачите позитивні зміни в житті вашої дитини, ви
зрозумієте, чому я говорю те, що говорю!
Саме зараз в наших домівках розгортається
мовчазна трагедія, яка зачіпає найдорожче, що у нас є: наших дітей!
Наші діти перебувають в жахливому емоційному
стані!
Більше того, за останні 15 років статистика
психічних розладів у дітей жахає:
● кожна п’ята дитина має розлади психіки;
● поширеність синдрому дефіциту уваги зросла
на 43%;
● поширеність підліткової депресії зросла на
37%;
● частота самогубств серед дітей 10-14 років
зросла на 200%.
Що ще нам потрібно, щоб подивитися правді в
очі?
Ні, відповідь не в поліпшенні діагностичних можливостей!
Ні, вони не народжуються такими!
Ні, це не вина школи і системи!
Так, якби боляче нам не було це визнавати, в багатьох
випадках саме ми, батьки, повинні самі допомогти своїм дітям!
Що не так:
Сучасні діти позбавлені основ здорового
дитинства, таких як:
● Емоційно доступні батьки.
● Чітко окреслені межі і настанови.
● Обов’язки.
● Збалансоване харчування і достатній сон.
● Рух і свіже
повітря.
● Творчі ігри,
спілкування, вільне проведення часу.
Замість цього
діти мають:
● Абстрактних
батьків.
● Батьків, які дозволяють дітям все.
● Відчуття, що
їм всі винні.
● Незбалансоване харчування і недостатній
сон.
● Сидячий
домашній спосіб життя.
● Нескінченну
стимуляцію, технічні забави, миттєве задоволення.
Хіба можна виховати здорове покоління в таких
хворих умовах? Звичайно, ні!
Людську природу обдурити неможливо: без
батьківського виховання не обійтися! Як ми бачимо, наслідки жахливі. За втрату
нормального дитинства діти розплачуються втратою емоційного щастя.
Як це виправити?
Якщо ми хочемо, щоб наші діти виросли
щасливими і здоровими, нам треба прокинутися і повернутися до основ. Ще не
пізно! Я знаю це, тому що сотні моїх клієнтів бачили позитивні зміни в
емоційному стані їх дітей протягом тижня (а в деяких випадках навіть днів)
після реалізації цих рекомендацій:
Встановлюйте
обмеження і пам’ятайте, що ви — батьки дитини, а не її друзі.
Забезпечте
дітям те, що їм потрібно, а не те, що їм хочеться. Не бійтеся відмовляти дітям,
якщо їх бажання розходяться з потребами.
● Давайте здорову їжу і обмежуйте снеки.
● Проводьте в день час на природі.
● Щодня влаштовуйте сімейні вечори без електроніки.
● Грайте в настільні ігри.
● Щодня залучайте дитину до справ (складати
білизну, прибирати іграшки, розвішувати білизну, розбирати сумки, накривати на
стіл і т. д.).
● Укладайте дитину спати в один і той же час,
не дозволяйте брати в ліжко гаджети.
Навчайте
дітей відповідальності та незалежності. Не захищайте їх від дрібних невдач. Це
вчить їх долати життєві перешкоди:
● не складайте і не носіть за дитиною ранець,
не приносьте їй в школу забуту їжу/домашню роботу, не очищайте банан для
5-річної дитини. Навчайте їх самостійно робити все це.
Навчіться
бути терплячими й дайте можливість вільно проводити час, щоб у дитини була
можливість занудьгувати і проявити свої творчі пориви:
● Не оточуйте дитину постійними розвагами.
● Не підсовуйте техніку як ліки від нудьги.
● Не заохочуйте використання гаджетів за
їжею, в машині, в ресторані, в магазині. Нехай мозок дитини вчиться самостійно
розганяти «нудьгу».
Будьте
емоційно доступні, вчіть дітей соціальним навичкам:
● Не відволікайтеся на телефон, спілкуючись з
дитиною.
● Навчіть дитину справлятися зі злістю і
роздратуванням.
● Навчіть дитину вітатися, поступатися,
ділитися, співчувати, поводити себе за столом і в розмові.
● Підтримуйте
емоційний зв’язок: посміхайтеся, цілуйте, лоскочіть дитину, читайте їй,
танцюйте, стрибайте й повзайте з нею разом!
Ми повинні змінити своїх дітей, інакше
отримаємо ціле покоління на пігулках! Ще не пізно, але часу залишається все
менше…"
Немає коментарів:
Дописати коментар